Від опери-коміка до барокових творів, від року до класичних впливів — це Монреальська опера, що втілює жваву та динамічну форму мистецтва за допомогою масштабних вистав. Демонструючи рухливу дисципліну, що поєднує спів, танець, театр і музику, франкомовні монреальські опери представлені в приголомшливому залі Вільфрід-Пеллетьє, створюючи ідеальне середовище для встановлення унікального зв’язку з аудиторією. Але докладніше про історію розвитку опери канадського мегаполіса та провінції Квебек читайте на montreal-trend.com.
Оперне мистецтво в Монреалі — початок
Хоча до ХІХ століття опера була лише імпортованим видом мистецтва у Квебеку, згодом вона досягла неабияких вершин популярності, ба більше — пережила, так званий, провінційний бум. Навчаючись у співочих школах, квебекські виконавці відзначилися на найвидатніших сценах світу.
Опера почала користуватися успіхом загалом у провінції, та зокрема в Монреалі, на початку XX століття. Поступово англійський репертуар поступався місцем франкомовному, що складався переважно з оперет. Європейські співаки, які жили в Монреалі, намагалися налагодити в місті веселе, але романтично-ліричне життя.
У 1917 році Оноре Вайанкур створив Національне товариство комічної опери, яке в 1921 році стало Канадським оперетковим. До економічної кризи 1930-х років ця перша постійна трупа дозволяла використовувати свій бренд, що призвело до появи цілої мережі опереткових компаній. Крім того, товариство заохочувало створення співочих шкіл.
З 1936 до 1955 року набула популярності ще одна трупа — Variétés lyriques, яка мала тисячі передплатників. У цей самий час радіо та телебачення Radio-Canada започаткували практику трансляцій оперних виступів, що сприяло розширенню аудиторії та зростанню кількості шанувальників опери.
Відомо, що кілька квебекських оперних співаків настільки відточили свою майстерність у Variétés lyriques, що спромоглися підкорити великі сцени. Ба більше, у 1950-х і 1960-х роках у лондонському Covent Garden з’явилося спеціальне відділення провінції Квебек. Цими зірковими оперними співаками середини минулого століття стали Леопольд Сімоно, П’єретт Аларі та Жозеф Руло. Саме вони «наводили шуму» на оперних сценах світу в ті роки.
У 1940-х роках створення консерваторій у Квебеку, зокрема й у Монреалі (1943 року), призвело до появи нових оперних талантів. Заснована в 1941 році сопрано, викладачкою, адміністраторкою, уродженкою Монреаля Поліною Дональда, Opera Guild протягом трьох десятиліть давала поштовх розвитку опери в місті, представляючи твори всесвітньо відомих композиторів, зокрема Верді та Россіні.
З 1971 до 1975 року недовговічна Національна опера Квебеку підвищувала обізнаність про потребу в постійному оперному театрі. Це прагнення призвело до створення у 1980 році Монреальської опери, а в 1983 — Квебекської.
Створення Монреальської опери
Монреальська опера була заснована 30 січня 1980 року. Вона зарекомендувала себе як найбільший франкомовний оперний театр у Північній Америці. Завдяки різноманітним постановкам і насиченим програмам протягом багатьох років театр захоплювався, розвивався і ділився цим мистецтвом з якомога більшою кількістю людей.
З моменту заснування Монреальська опера представила понад 1000 вистав на сцені Place des Arts, обравши з репертуару понад 100 різних опер. Серед постановок — кілька адаптацій всесвітньо відомих творів, а також численні оригінальні проєкти, найрізноманітніших авторів.
Серед унікальних постановок, що справили незабутнє враження, принісши неперевершені емоції шанувальникам варто відзначити «Неллігану» Андре Ганьйона (лібрето Мішеля Трамбле), «Терезу Ракен» Тобіаса Пікера (лібрето Джина Шеєра), «Ле Фелюетки» Кевіна Марча (лібрето Мішеля Марка Бушара) та «Ще одну цеглину в стіні — Опера» (слова Роджера Вотерса, музика Жульєна Білодо).
Загалом Монреальська опера була створена Міністерством культури Квебеку з метою відродження повноважень уже неіснуючої на той час Національної опери Квебеку. Її першим художнім керівником став Жан-Поль Жанотт. У 1983 році Рада директорів обрала Жака Ланжевена своїм генеральним директором на трирічний термін. Саме в той час Монреальська опера переїхала та створила нові адміністративні структури для досягнення своїх цілей у сфері фінансування, бухгалтерського обліку, зв’язків із громадськістю та комунікацій.
У 1984 році з метою розвитку молодих талантів була створена програма стажування Atelier lyrique de l’Opéra de Montréal. Таким чином прагнули забезпечити майбутнє опери в Канаді. У 1988 році генеральним директором і художнім керівником був обраний Бернар Юзан. Це дозволило компанії покращити своє фінансове становище. Того ж року, прагнучи залучити ширшу аудиторію Монреальська опера починає використовувати англійські та французькі субтитри у всіх своїх постановках.
У 1989 році Жаклін Демаре заснувала Монреальську оперну гільдію. Ця організація була створена за зразком нью-йоркської Метрополітен-опера гільдії. Як відомо, нині гільдія надає фінансову підтримку компанії через заходи зі збору коштів та благодійні концерти, такі як Гала-концерт, починаючи з 1995 року, та Фірмові заходи з 2001.
Доробки Монреальської опери
Монреальська опера провела понад 800 вистав 86 творів, включаючи дві світові прем’єри, 46 нових постановок та численні співпраці з іншими компаніями — зокрема Оперою образотворчих мистецтв у Мексиці, Даллаською оперою, Флорентійською оперною компанією, Гранд-оперою Флориди, Гранд-оперою Х’юстона, Оперою Сан-Дієго, Оперою Сіетла та Оперою Ванкувера.
Протягом років Монреальська опера, долаючи фінансові труднощі, здобула матеріальну та художню стабільність разом з незалежністю і щорічно ставить не менше ніж п’ять-шість вистав, включаючи програму Atelier lyrique, які високо оцінюються, як глядачами, так і критиками. У трупі беруть участь провідні канадські зірки, міжнародні артисти й молоді співаки з великим потенціалом. Постановки супроводжує місцевий хор разом із Симфонічним оркестром Монреаля або Метрополітанським оркестром.
Опера виступає на Place des Arts у Монреалі. Її регулярні сезони зазвичай включають опери з традиційного, класичного репертуару, а також менш відомі твори, такі як «Консул» Джана Карло Менотті, «Поворот гвинта» Бенджаміна Бріттена, «Єнуфа» Леоша Яначека тощо, а також у репертуарі є оперети.
Зала слави канадської опери
Протягом багатьох років Монреальська опера залучала до своїх постановок переважно канадських співаків. Це, можна так сказати, стало доброю традицією та, таким собі, фірмовим стилем. Ба більше, у 1991 році компанія заснувала Залу слави канадської опери, тут збиралися відзначати видатних особистостей, які зробили великий внесок у розвиток оперного мистецтва в країні. Відтоді до неї було введено понад 47 канадських артистів, серед яких — Емма Альбані, П’єр Беік, Маріо Бернарді, Наполеон Біссон, Колетт Бокі, Едмунд Берк та багато інших.
Нині Монреальська опера входить до п’ятнадцяти найкращих оперних компаній Північної Америки, а її вистави часто транслюються по радіо та телебаченню на Radio-Canada.
Джерела:
