Художниця, музикантка, авторка пісень та виконавиця Граймс — це набагато більше, ніж просто колишня партнерка мільярдера Ілона Маска. У свої майже 40 років канадка зарекомендувала себе як провідна фігура в експериментальній електронній музиці, дарма що її кар’єра іноді перебуває в тіні особистого життя. До слова, про її стосунки з Ілоном Маском. У Граймс та Маска народилося троє дітей, які отримали вельми унікальні, або навіть десь футуристичні імена: X Æ A‑XII, Exa Dark Sideræl та Techno Mechanicus Musk.
Нині точні обставини їхнього знайомства залишаються туманними, але при цьому відомо, що їхні стосунки були офіційно оформлені на Met Gala 2018 року, перш ніж офіційно припинитися у 2023 році. А ще однією особливістю цієї співачки є той факт, що вона зняла кліп на пісню Oblivion у Монреалі — саме про це можна докладніше почитати на montreal-trend.com.
Монреальська школа життя
Граймс, уроджена Клер Еліз Буше, народилася в 1988 році в Канаді. Вона є відомою і неоднозначною постаттю сучасної експериментальної та попмузики. Нині Клер — співачка, продюсерка, візуальна художниця, культурна провокаторка та мати трьох дітей.
Що стосується творчості, то вона вийшла з маргінесу інді-сцени й стала всесвітньо визнаною артисткою, чия творчість те й робить, що стирає межі між електронною та попмузикою, перформансом та спекулятивною естетикою. Хоча Граймс народилася на західному узбережжі Канади, саме Монреаль зіграв вирішальну роль у формуванні її художньої ідентичності та початку кар’єри.
Буше переїхала до Монреаля наприкінці 2000-х років, щоб вивчати нейробіологію в Університеті Макгілла. Та вона не закінчила навчання, але саме місто стало для неї справжньою школою. Річ у тім, що в той час Монреаль був сприятливим середовищем для експериментальної музики, так званої культури «зроби сам» та міждисциплінарного мистецтва.
Живучи в спільних квартирах, часто в досить нестабільних умовах, Граймс почала писати, записувати та продюсувати музику. Робила вона все це здебільшого самостійно, використовуючи базове обладнання та програмне забезпечення. Цьому періоду життя співачки можна умовно дати назву «самостійно».
Вона сама навчилася продюсувати, накладаючи синтезатори, спотворений вокал і нетрадиційні ритми в щільні, емоційно заряджені треки. Із самого початку її підхід був інтуїтивним, а не академічним — вчилася вона вже в ході роботи.
Її ранні релізи, включаючи альбоми Geidi Primes і Halfaxa, які обидва були випущені у 2010 році, позиціювали її як андеграундну експериментальну виконавицю. Ці записи черпали натхнення з наукової фантастики, середньовічних образів і ефірних звукових ландшафтів.
Але ця музика, цей напрямок, а відповідно й ці виконавці приваблювали нішеву аудиторію. Так Монреаль дізнався про співачку, яка не боїться слідувати власній логіці. Альтернативні майданчики, артпростори та хаус-шоу Монреаля стали для Граймс полігоном, що дозволив їй удосконалити свій звук і сценічну присутність.
Справжній прорив
Справжній прорив Граймс стався з її третім студійним альбомом Visions, випущеним у 2012 році. Його особливістю став той факт, що він був майже весь записаний самостійно, без будь-чиєї допомоги. Робота відбувалася під час інтенсивного періоду ізоляції, а альбом ознаменував різкий перехід до більш чітких поп-структур, але без шкоди для експериментів.
Такі пісні, як Genesis і Oblivion, були мелодійними, запам’ятовуваними та емоційно прямими, але при цьому досить дивними, а, можливо, і футуристичними. Альбом Visions отримав широке визнання, у першу чергу критиків, і приніс Граймс міжнародну популярність, утвердивши її як новий голос у прогресивній попмузиці.
Серед треків із цього альбому як музично, так і візуально виділяється композиція Oblivion. Ба більше, пісня має серйозний підтекст — вона порушує теми вразливості, гендеру та влади. Так сталося, що Граймс мала неприємний досвід чоловічої домінанти та стикалася зі страхом і агресією.
Замість того щоби позиціювати себе як жертву, вона вирішила прямо подивитися проблемі в очі, перетворивши тривогу на непокору. Ця позиція стала центральною в музичному відео до пісні, яке було знято в Монреалі й з того часу стало культовим.
Монреальський кліп
Але не лише ця гостра проблема робить пісню особливою принаймні для шанувальників таланту Граймс у мегаполісі. Як було сказано вище, відео до пісні Oblivion було знято в Монреалі. Дівчина взялася до роботи разом зі своїм братом Маком Буше.
Зняте переважно навколо Олімпійського стадіону Монреаля та на футбольному полі стадіону Молсон Університету Макгіла, відео поміщає безпосередньо Граймс у середину гіпермаскулінних середовищ. Мова про роздягальні, спортивні майданчики та натовп, іноді оголених до пояса чоловіків-спортсменів.
Сама дівчина одягнена у власні стилізовані вбрання, вона рухається з удаваною впевненістю, позиціюючи себе як авторитетну особистість. Зрозуміло, що вибір локацій не був випадковим. Монреальський Олімпійський стадіон — монументальний і часто суперечливий символ мегаполіса — став суворим, бетонним фоном, що лише підкреслив ізоляцію та видовищність.
Одним із найяскравіших моментів у фільмуванні Oblivion є його сира, майже імпровізована атмосфера. До того ж відомо, що відео було знято невеликою командою з обмеженим бюджетом, яка більше покладалася на концепцію та настрій, ніж на досконалу постановку.
За повідомленнями, сама Граймс наполягала на фізичній присутності в місцях, де вона б почувалася некомфортно, використовуючи сам процес фільмування, як спосіб повернути контроль над собою та над ситуацією. Ця напруга — саме між вразливістю та силою — помітна в кожному кадрі й стала визначальним елементом візуальної мови Граймс.
Своєю творчістю Граймс підкорила світову аудиторію. Понад 6,4 мільйона прослуховувань на Spotify із хітами Genesis та Oblivion. Ба більше, пісня Oblivion була визнана найкращою піснею десятиліття за версією Pitchfork.
Після виходу альбому Visions Граймс продовжила розвиватися. Наступні її альбоми Art Angels та Miss Anthropocene значно розширили її звукову палітру, включивши елементи панку, індастріалу, металу та мейнстрим-попу. У цей час Граймс співпрацювала із широким колом артистів і продюсерів, зберігаючи при цьому сильне відчуття авторства. Водночас вона стала відомою публічною особою, часто викликаючи дискусії своїми відвертими поглядами на технології, мистецтво та майбутнє.
Особисте життя
Якщо вже мова зайшла про публічність, то не можна не сказати про особисте життя співачки. Особливо про її стосунки з мультимільярдером Ілоном Маском. Не секрет, що цей зв’язок іноді затьмарював її творчість. Навіть після розлучення її часто закликають до відповідальності за дії та думки Маска.
Граймс досить різко відреагувала на хвилю критики після того, як її колишній партнер Ілон Маск двічі відсалютував нацистськими привітаннями на інавгурації Дональда Трампа. «Я не він», — сказала співачка. При цьому Граймс продовжує розглядати своє життя як частину ширшого експерименту в області ідентичності, творчості та футуризму. Вона послідовно чинить опір визначенню себе за допомогою традиційних категорій, хай то музичних, соціальних або особистих.
Джерела:
- https://www.journaldemontreal.com/2014/08/19/oblivion-de-la-chanteuse-dorigine-quebecoise-grimes-elue-meilleure-chanson-de-la-decennie-par-pitchfork
- https://www.journaldemontreal.com/2020/02/26/je-mennuie-de-la-ville
- https://ca.billboard.com/grimes-coachella-second-weekend
- https://www.20minutes.fr/arts-stars/culture/musique/4135225–25–20250123-grimes-ex-compagne-elon-musk
- https://www.gala.fr/stars_et_gotha/grimes
