Івон Дешам є одним із найвидатніших і найвпливовіших коміків у Квебеку. Відомий своїми сатиричними монологами, він запропонував провінції дзеркало її суспільства під час Тихої революції та наступних років. У своїх підривних та глибоких монологах він препарував та висміював такі болючі теми, як гроші, щастя, расизм. Діставалося ЗМІ, католицькій релігії, фемінізму, психічному здоров’ю та самотності. Його твори є новаторськими, веселими, політично заангажованими та провокативними, а його оригінальний і їдкий стиль відкрив шлях до нової традиції франкомовного гумору, яка продовжується досі. Більш детально про одного з найвидатніших коміків Квебеку, уродженця Монреалю читайте на montreal-trend.com.
Робота на «Radio-Canada»
Народився Івон Дешам в 1935 році в Монреалі. Тут він навчався в місцевій школі. Але дуже рано кинув навчання, ставши кур’єром на «Radio-Canada». Саме тут Івон виявив неабияку пристрасть до сценічного мистецтва. Івон Дешам зіграв свої перші ролі в Театрі Канадського університету з Полем Ебером у 1958 і 1959 роках. Того ж таки 1959 року він уперше з’явився на телебаченні в мережі «Radio-Canada». Пізніше він розпочав навчання, беручи приватні уроки драми, його викладачами були Франсуа Розе та Поль Бюіссонно. А вже в 1959 році, той таки Поль Бюіссонно найняв Іво Дешама актором до «La Roulotte», мобільного театру для дітей. Уже в 1960 році він грав у «La Poudrière» та «L’Égrégore», а з 1961 року брав участь у концертах Клода Левейе. 1963 року Поль Бюіссонно найняв його в якості помічника, а вже в 1964 році Іво Дешам заснував «Théâtre de Quat’Sous» у Монреалі разом із Полем Бюіссонном, Клодом Левейлем та Жаном-Луї Мілеттом. Відтак Івон Дешам в 1963 році брав участь у першій рецензії театру. Уже через рік він знявся у своєму першому фільмі, «Délivrez-nous du mal».
Однак найбільш відомим Івон Дешам став після виголошення на сцені своїх сатиричних монологів. Вони мали політичний присмак, що дуже добре сприймалося публікою. У 1967 році він виступав у ресторанах і клубах Монреалю, зокрема, в «Boîte à Clémence». Але справжня популярність прийшла до Івона Дешама, коли він разом із Луїзою Форест’є та Робертом Шарлебуа, узяв участь у програмі «L’Osstidcho». Він продюсував цей проєкт. За самою суттю це було нешанобливе музичне ревю, яке здійснило революцію у світі розваг Квебеку. Його найпершим монологом був «Les unions, que ossa donne?» Цей виступ змінив життя молодого чоловіка. Ще за кілька днів до нього він, навіть, не думав, що буде займатися гумором. Зате після цього виступу він більше нічого не робив, хіба, що зрідка знімаючись у кіно того часу. Усі ці знакові події відбулися в 1968 році.
Епоха популярності
Згодом Івон Дешам ставав усе більш відомим завдяки своїм монологам, які він виголошував перед переповненими залами кожного вечора. Звичайно, що після цього приголомшливого успіху його кар’єра пішла вгору. Він давав численні концерти в найпрестижніших місцях, зокрема, на «Place des Arts» у Монреалі. Тут до слова за свою кар’єру комік зробив понад 500 виступів. З 1985 до 1989 року він був ведучим програми «Субота сміху». Це було телевізійне вар’єте, що транслювалась на телебаченні «Radio-Canada».
Загалом шлях Івона Дешама до успіху незвичайний. Його творчість і наполеглива праця привели його від Сен-Анрі до Вестмаунта, від Roulotte Поля Бюіссонно до Rolls-Royce Чарлі Чапліна, від Quat’Sous до щастя, від Маунт-Рояль до рівнин Авраама, від сцени до телевізора і, звичайно, до історії, у якій він один із найкращих коміків Квебека. Його «L’Osstidcho» викликало фурор та звершило революцію в пісенній творчості Квебеку, а його монологи побили рекорди відвідуваності, зокрема, він дав 100 виступів поспіль у «Théâtre Maisonneuve» на «Place des Arts». Його творчість і нині надихає покоління митців, утверджуючи гумор як джерело відновлюваної енергії та природне багатство Квебеку.
Щастя не в грошах
Завдяки всім цим досягненням Івон Дешам ніколи не забував, звідки він родом, і проводив своє життя, примиряючись із собою щоразу, коли доля та його робота ризикували завести його кудись далеко. Щедрий на сцені та в житті, цей великий філантроп був людиною слова та дії.
Він ділився грошима зі знедоленими, щоб у їхніх очах та житті з’являлась надія, щоби полегшити їхнє повсякденне буття. Одного разу під час гала-концерту Товариства авторів і композиторів Квебеку, на якому, традиційно, віддавали йому шану за всі його пісні, а слід зауважити, що Івон написав близько шістдесяти пісень, скромно говорячи, що є дві-три хороші, а інші використовують для оформлення своїх шоу. Так от, під час вшанування він отримав суму в 10 000 доларів, яку тут же передав Алану Коте, директору пісенного фестивалю «Petite-Vallée», щоб допомогти відбудувати його «Théâtre de la Vieille Forge», зруйнований пожежею минулого літа. Це лише один приклад його щедрості. Своє справжнє багатство він знаходив в очах Джуді, його дружини, у гордості своїх дочок, сміху своїх онуків і всіх дітей Центрального півдня, у повазі товаришів і проявах прихильності, які вигукувалися із залу.
Жодна людина не вважається недоторканною через свою їдку дотепність. Івон Дешам захищав розум найслабших, розвінчував забобони, критикував зловживання владою та засуджував нетерпимість. Гумор — це його праща, його крик серця, дзеркало, яке він простягав своїм прихильникам, як руку, щоб вивести із цієї зони комфорту та байдужості, яка стає в’язницею, у якій люди замкнені через незнання чи власний страх. Він знає, як зворушити і змусити задуматися, змусити сміятися і змусити рости, відкриваючи в собі щось нове.
Нагороди та відзнаки
У його монологах, співіснують обеззброююча наївність і різка вдача, які дозволяють йому говорити протилежне тому, що він хоче довести, Івон Дешам різний, він поляризований. Він маскує свою тугу вибухами сміху та вставляє у свої пісні речі, які він не може висловити глузуванням. Глядачі відчувають, що «шановний кат» переповнений ніжністю, тому його творчість доходить до них і залишається надзвичайно актуальною.
Звичайно, що Івон Дешам за свої виступи, свою популярність мав безліч найрізноманітніших нагород. Наприклад, Орден мистецтв і літератури Квебеку, яким він був нагороджений у 2017 році не приносить жодної фінансової винагороди. Знаючи про не однозначне ставлення Дешама до грошей, його нагородили саме цією нагородою. Він є кавалер Національного ордену Квебеку і Великого Монреаля, Івон Дешам отримав кілька премій і відзнак. Його ім’я було додано до словника «Larousse» у 2005 році. За свою кар’єру він отримав численні нагороди, включно з нагородою «Мистецька особистість року», яку присудила «La Presse» у 1994 році, і премію «Фелікс» від ADISQ у 1999 році.
Крім того, Івон Дешам відомий своєю відданістю своїй громаді. Зокрема, він робить фінансові внески у «Chaînon», притулок для жінок, розташований у Монреалі. У 1996 році він придбав «Manoir Rouville-Campbell», де побудував зал для вистав.
Після спеціального виступу на фестивалі «Just for Laughs» у 2009 році він вирішив піти на пенсію у 2010 році. Дешам залишився дуже активним у спільноті. Підтримує Фонд Івона Дешама, який допомагає людям із фізичними та розумовими вадами, Фонд лікарняного центру Монреальського університету та Спортивно-громадську асоціацію «Центр-Суд».
