У Канаді достатньо відомих і успішних акторів і акторок, які кожен по-своєму вирубували собі дорогу до індустрії кіно. Однією з тих, хто теж зміг досягти успіху в кіномистецтві являється Женев’єв Бюжо. Вона номінувалася на премію Оскар і стала володаркою інших престижних нагород. Далі – на сайті montreal-trend.
Відомості про життя канадської акторки
Женев’єв народилася у Монреалі у 1942 році. У сім’ї Бюжо було три прекрасних донечки й Женев’єв була середньою. Батько заробляв на життя тим, що водив автобус. Батьки дівчинки були пристрасними католиками, виховували доньок відповідно до суворих католицьких настанов. Женев’єв вони відправили навчатися до пансіону.
Суворі правила цього закладу, а також відсутність свободи аж ніяк не подобалася майбутній акторці. Вже тоді маленька Женев’єв мріяла стати відомою акторкою. Одного разу за чергове порушення дисципліни, а також читання забороненого роману її відрахували з пансіону.
Мріючи про кіно, дівчина стала відвідувати відділення драми у Квебекській консерваторії. Для цього вона підробляла білетеркою в Монреальському кінотеатрі.
Дебютувала Бюжо в кіно на початку 1960-х рр. Тоді вона працювала одночасно на телебаченні, радіо та в театрі. Її помітили після ролі в фільмі Алена Рене, де вона співпрацювала з відомим актором Івом Монтаном. Після цього акторка переїхала до Франції, де мала чудову можливість працювати з найкращими французькими режисерами.
У 1967 році Ж. Бюжо зіграла Шарлотту в фільмі «Злодій». Наприкінці 60-х рр. вона повернулася до Канади, де зустріла режисера Пола Едмонда, з яким незабаром вони одружилися. Жінка знялася в декількох його картинах, а пізніше вони розлучилися. У них залишився спільний син Метью.
В той самий час вона знялася у декількох серіалах і фільмах на місцевому телебаченні. Цей період у її житті подарував акторці багатий досвід.
Успіх і подальший спад в кар’єрі
Найбільшим успіхом Ж. Бюжо стала роль Анни Болейн у відомій картині «Тисяча днів Анни». Світ її побачив наприкінці 1960-х рр. Це була екранізація п’єси американського драматурга М. Андерсона. Окрім Бюжо, ролі там грали Ірен Папас, Річард Бьортон, Кетрін Блейк, Майкл Джонсон та інші.
Ця картина отримала цілих десять номінацій на премію Оскар, у тому числі Женев’єв Бюжо претендувала на кращу жіночу роль. Оскар вона не отримала, але була відзначена іншою високою нагородою – «Золотим Глобусом».
На початку 1970-х рр. акторка зіграла Кассандру в фільмі «Троянки». Її акторська гра у цій картині була високо оцінена критиками. У 1974 році Бюжо з’явилася в фільмі «Землетрус», який оповідав про катастрофу в Лос-Анджелесі. Цікавий образ дістався акторці також у комедії «Невиправний».
Акторка завжди відрізнялася непростим характером. Її вибуховість і вимогливість іноді заважали в роботі. Через це вона часто опинялася за бортом успішних кінокартин. В середині 70-х рр. вона стала причиною зриву знімального процесу, через що компанія «Universal Studios» розірвала контракт з акторкою. Такого успіху, як у «Тисячі днів Анни» вона більше не досягала. З 1990-х рр. розпочинається спад в акторській кар’єрі Женев’єв. І хоча вона знімалася у багатьох картинах, вони були малобюджетними та не отримали великого розголосу.
Отож, за свою акторську кар’єру Женев’єв Бюжо змогла створити чимало цікавих образів у кіно. Її особисте життя відходило на другий план, адже жінка жила своїми ролями, улюбленою роботою. І хоча Ж. Бюжо не довго залишалася на хвилі слави, все ж вона вважається талановитою канадською акторкою, яка змогла запам’ятатися чудовою акторською грою та винятковою красою.