Один із найвідоміших гумористичних і водночас сатиричних театральних хітів Монреаля та всього Квебеку — це п’єса Les Belles-Sœurs драматурга Мішеля Трембле, поставлена в Théâtre du Rideau Vert. Загалом Les Belles-Sœurs вважається легендою монреальської сцени. Хоча слід зазначити, що частина публіки була шокована, виставу називали вульгарною і непристойною. Разом із тим були й ті, хто нею захоплювався, адже монреальці вперше побачили на сцені самих себе. Більш докладно про історію однієї з найвідоміших комедій, не лише монреальського, але і квебекського театрів читайте на montreal-trend.com.
Про що ця п’єса
У 1960-х роках Мішель Трембле хотів створити п’єсу про звичайних монреальських жінок із робітничого середовища, без прикрас і пафосу. Його зацікавило життя домогосподарок, їхня релігійність, перманентні мрії про «краще життя», заздрість до тих, хто живе краще тощо. Одним словом, усе це, що вкладається в словосполучення — психологія маленької людини в бідних районах Монреаля. Так з’явилася історія жінки Жермен Лозон, яка, вигравши мільйон торгових марок і зібрала родичок та сусідок, щоб ті допомогли їх наклеїти в буклети.
Таким чином до будинку головної героїні приходить 15 жінок, таких самих монреальських домогосподарок. Річ у тім, що на виграні марки «Золота зірка», Жермен Лозон планує придбати різноманітні предмети домашнього вжитку, але спочатку їй потрібно заповнити ними свої буклети.
Гості з готовністю відкликаються на прохання сусідки, але в душі радості Жермен Лозон, звісна річ, не поділяють. Усе тому, що вони дико заздрять жінці та жадають від неї подарунків у вигляді тих самих марок. Але оскільки Жермен не планувала робити такі подарунки, накинувши оком на цей виграш, то жінки, зрештою, крадуть у неї ті марки.
У кінці вистави Жермен розуміє, що в неї вкрали більшість її виграшу. Жінка шаленіє та кидається в бійку, сусідки б’ються одна з одною, після чого крадуть усе, що можуть схопити й втікають. П’єретта, одна з тих небагатьох жінок, хто не крав марок, намагається втішити Жермен, але та її сердито відштовхує, посилаючи геть.
Сама ж Жермен опускається на коліна, гірко ридаючи, після усвідомлення, що вона втратила. У цей самий час інші актори співають O Canada, стоячи в неї під вікном, що змушує Жермен опанувати себе. Після чого вона приєднується до співаків.
Це, якщо коротко переказати зміст цієї вистави. А загалом Les Belles-Sœurs — це рішуча феміністична п’єса, яка з гумором і жорстокістю розкриває відчужені умови життя жінок у робітничих кварталах Монреаля в 1960-х роках.
Народження ідеї
У цієї п’єси досить цікава історія написання. Усе відбулося в 1965 році, після того, як Андре Брассар і Мішель Трембле пішли подивитися один із фільмів у Квебеці. По завершенню перегляду, чоловіки зійшлися в думці, що фільм їм не сподобався. Основна причина цього була в тому, що ніхто з них не зміг зрозуміти мову, якою в цій картині розмовляли. Іншими словами, фільм, ніби був франкомовний, але такою французькою не говорили ні у Квебеці, ні у Франції.
У цей момент, Трембле переоцінює свої творчі здобутки. Він розуміє, що ті фентезійні оповідання та романи, які він написав до того часу насправді відбувалися не у Квебеці. Але цей випадок спонукав драматурга взятися до справи, а саме написати коротку п’єсу мовою joual, чого він ніколи раніше, навіть, і не думав робити.
Так почала з’являтися легендарна п’єса. Спочатку автор дав життя лише двом персонажам. Мова про двох стареньких бабусь, які виходили з похоронного бюро. Старенькі вели розмову, якраз тією грубою мовою. Оскільки автор, Мішель Трембле чув цю мову з дитинства, від своїх родичок, сусідок, знайомих, то ніяких складнощів із написанням твору в нього не виникало.
Далі більше. Після кількох днів написання сценарію, він досить суттєво розширився за масштабом. Замість двох персонажів їх стало аж п’ятнадцять. Це було певним одкровенням. Але пояснення творчого підйому було досить просте — нею стала мова твору. Саме мова додала Трембле свободи, відкритості, ба більше, позбавила автора, будь-якої скромності. Драматург разом зі своїми новими героїнями намалював реалістичний портрет суспільства без самовдоволення та самоцензури.
Про автора п’єси
Мішель Трамбле народився в 1942 році. Він належить до того покоління драматургів, які з’явилися у Квебеці в 1960-х та 1970-х роках минулого століття, у час глибоких політичних і культурних змін, які відбувалися в Монреалі й провінції загалом. Ці драматурги та письменники вважали своїм головним завданням звільнити квебекську культуру від кайданів повсюдного іноземного панування.
Річ у тім, що за досить рідкісним винятком, театри Квебеку, приблизно, до середини XX століття ніколи не досліджував у своїй творчості, справді, франко-канадські питання. Навіть у той час, цей театр залишався «поневоленим» тематично, стилістично та лінгвістично «матір’ю» Францією. Відтак п’єса Les Belles-Sœurs Мішеля Трамбле в Théâtre du Rideau Vert посприяла народженню нового автономного квебекського театру. Показово, що це відбулося 28 серпня 1968 року у франкомовному мегаполісі, яким є Монреаль.
Що ж до Мішеля Трамбле, то мова joual була для нього символом ідентичності. Загалом обговорення найбільших досягнень Трамбле, не можливе без цієї п’єси та цієї специфічної мови. Трамбле став провідним драматургом Канади, його величезний творчий доробок саме для театру, літератури, кіно та телебачення приніс йому міжнародну славу, та, безперечно, вплинув на розвиток канадської драматургії.
Відтак скандальна прем’єра відбулася в 1968 році. Тоді виставу вперше показали в Théâtre du Rideau Vert, і вона викликала справжній культурний вибух. Адже вперше на великій сцені жінки говорили дуже просто, грубо, живою мовою вулиць, до всього на сцені звучали лайки. Таким чином автор п’єси хотів відкрито висміяти лицемірство, пригнічення жінок та сліпу релігійність.
Всебічний вплив на квебекське мистецтво
Вплив цього твору на театральне мистецтво та на культурне середовище загалом, досі обговорюють у Квебеці. Адже з впевненістю можна сказати про те, що він значною мірою змінив те, що формулювало поняття культури, як у Монреалі, так і в провінції Квебек загалом. А саме — мову, театральну форму, питання репертуару, тобто, які п’єси слід ставити, в яких театрах, а головне, відбулося витіснення старої гвардії.
Хоча були й неприємні казуси. Коли цей спектакль запропонували для драматичного фестивалю Домініон, журі взяло й відхилило його. Тоді Les Belles-Sœurs була першою саме професійно виконаною п’єсою Трембле, нині ця п’єса є найчастіше поставленою та найчастіше перекладеною роботою автора. Вона викликала бурю суперечок, по-перше, через мову, а, по-друге, через те, що наважилася зобразити жінок робітничого класу, які займаються справами робітничого класу.
До того ж п’єса була спрямована проти чоловіків. Нині нічого з того, що вважалося революційним не є таким, але в 1968 році театр у Квебеці тільки звільнявся від релігійних та моральних п’єс, таким чином, доєднуючись до Тихої революції. На що ще вказала ця прем’єра. Вона підтвердила початок тривалих і донині плідних мистецьких стосунків між Трембле та режисером Брассардом.
Джерела:
