Théâtre Déchaînés — це театральна компанія, яка базується в Монреалі й працює в театральному виробництві та розповсюдженні творів французькою та англійською мовами. У театрі спеціалізуються на етичному залученні глядачів і різноманітних можливих взаємодіях між аудиторією та акторами під час вистави, проводячи постійні діалоги про людські стани та бажання, які надто часто ігноруються.
Ще одна особливість Théâtre Déchaînés — тут завжди поважають особисті кордони кожної людини, вважаючи, що прагнення до діалогу повинно розповсюджуватись на глядачів, які не можуть відвідувати традиційні місця в залі й дивитись спектакль звідти, а також артистів, яких часто не допускають до роботи через фізичні чи психологічні причини. Théâtre Déchaînés прагне усунути ці перешкоди, щоб справедливо задовольняти театральним мистецтвом усіх глядачів. З огляду на це в Théâtre Déchaînés була створена програма «Доступний театр», більш докладно про яку, як і про сам монреальський театр читайте на montreal-trend.com.
Кожен заслуговує доступ до театру
Отже, Théâtre Déchaînés — це заклад, який досліджує, продюсує та представляє доступний та інклюзивний театр. Тут спеціалізуються на роботах, розроблених за їхньою ідеєю та методою для адаптації до різних маргінальних аудиторій, щоб також зробити їх доступними для спільнот, про які надто часто забувають. У театрі вважають, що кожен заслуговує на доступ до храму Мельпомени. Через інвалідність, психічне чи фізичне здоров’я, вік, географію, сімейні зобов’язання чи фінансове становище велика кількість глядачів не має доступу до театру, адаптованого до їхніх потреб. Саме це хочуть змінити в Théâtre Déchaînés, ба більше, пропонують надавати рішення.
Оскільки театр переймається цією темою, вважаючи себе організацією, яка досліджує, створює та поширює доступні та інклюзивні театральні враження, то тут мають що запропонувати. У театрі спеціалізуються на роботах і культурних посередницьких заходах, розроблених за їх баченням. Адже завдання стоїть не просто допомогти людині з інвалідністю відвідати театр.
Працівники театру ставлять перед собою завдання бути адаптованими до самих різних маргінальних аудиторій. Тобто мова не про окрему людину, мова про спільноти, доступними для яких тут хочуть бути. Адже про таких людей, про цілі спільноти хворих людей надто часто забувають. Але, як досягти того, що заплановано — за допомогою підходу, який в Théâtre Déchaînés називають «креативна доступність».
Суть цього підходу в тому, що, по-перше, кожен охочий чи зацікавлений, повинен мати доступ до театру. Через інвалідність, психічне чи фізичне здоров’я, вік, географію, сімейні зобов’язання чи фінансове становище велика кількість людей не має доступу до театру та культурної діяльності, адаптованої до їхніх обставин. У цьому і є несправедливість, вважають у театрі, і стверджують, що настав час переосмислити культурний доступ, щоб він виходив за рамки привілеїв і попередньо встановлених кордонів.
Усе має проходити наживо
Бажаючи започаткувати відкритий для всіх діалог про людські та соціальні реалії, які рідко потрапляють у заголовки газет, але заслуговують на людську увагу, не менше, якщо не більше, тут працюють над тим, щоб запропонувати спільні заходи та якісні мистецькі роботи. Причому все має проходити наживо. У театрі говорять, що будь-яка адаптація твору чи іншої культурної діяльності до маргіналізованої аудиторії є рушійною силою творчості та невіддільною частиною художнього підходу до кожного твору, від його задуму до втілення та поширення.
В Téchéâtre Dhaînés дуже серйозно підійшли до справи. Тут проводяться дослідження та застосовуються інновації, з благородною метою каталізувати знання і дослідити відсутні дані щодо потреб і можливих рішень для підвищення доступності театрів, кінотеатрів тощо. У театрі працюють над створенням інструментів і процесів, які забезпечать інклюзивність сценічного мистецтва в усіх його розгалуженнях, від спілкування до участі, при бажанні, звичайно, у тому чи іншому спектаклі, чи сцені з поставки.
Для прикладу, тут регулярно пропонують нетипові театральні сцени, щоб якомога природніше долучити до дійства тих, для кого подорож не завжди є вибором. Це можливо при наявності бажання і застосуванні драматургії, адаптованою до методу дифузії. Перш за все, в Téchéâtre Dhaînés дбають про те, щоб ділитися всіма досягненнями та знаннями, накопиченими завдяки цій роботі.
Завдяки такому мандату Déchaînés сподівається спрямувати свою роботу на театральну та культурну посередницьку діяльність, яка визначається, як інструмент слухання та соціальних змін, що охоплює кожного громадянина без дискримінації та прагне до об’єднавчого майбутнього, у якому ніхто не залишиться поза увагою.
Команда однодумців
У такій вельми потрібній та непростій роботі важливу роль відіграє команда однодумців, яка прагне все це реалізувати. Марі Айотт, перш за все генеральна директорка театру і співхудожня керівниця. Крім того, Марі займається мультидисциплінарним письменництвом, вона художниця, чиї роботи досліджують поняття вразливості, інтерактивності та інтимності через етичний та інклюзивний театральний досвід. Жінка захоплена новими театральними сценами та різними можливостями театру, але, за умови, щоб він був доступним для всіх. Крім того, Марі Айотт понад 15 років працювала культурним менеджером та координатором.
А художньою керівницею закладу є Андре-Анн Гігер. Вона також є міждисциплінарною художницею, а з 2010 року дослідницею Квебекського університету в Шикутімі. До того ж Андре-Анн співзасновниця колективу Les Poulpes. Вона має активну практику, як актриса, виконавиця, відеодизайнерка сцени, режисерка та тренерка. Докторантка й науковиця Fonds de recherche du Québec, жінка базує своє дослідження на чутливій та виконавській інтеграції технологій на сцені. Її цікавлять сцени без кордонів, вона готова відкривати для себе нові театральні підмостки, незалежно, чи вони віддалені, чи доступні.
3 листопада 2022 року Théâtre Déchaînés, який завжди прагнув і прагне пропонувати доступні та адаптовані театральні твори для всіх, з радістю представив першу публічну лабораторію свого останнього на той час твору — The Infinite Silences of the Basking Sharks. Особливістю п’єси є те, що вона була представлена безкоштовно в Théâtre Aux Écuries. Крім того, бажаючи могли познайомитись із постановкою по вебрадіо.
Нескінченне мовчання великих акул
«Нескінченне мовчання великих акул» — п’єса, що знаходиться посередині, або правильніше на півдорозі між самодокументальним театром і поезією. Вона присвячена, як особистим, так і суспільним наслідкам хронічного болю. Ця перша творча лабораторія, написана та зрежисована Марі Айотт. Слід сказати, що авторка сама вже двадцять років страждає на фіброміалгію, а в спектаклі беруть участь актори, які самі щодня переживають реальність хронічного болю. Тому «Нескінченне мовчання великих акул» і є документальною п’єсою. До того ж результатом більш ніж дворічного дослідження індивідуальних та широкомасштабних наслідків життя з хронічним захворюванням, яке викликає постійний нестерпний біль.
Презентація цієї лабораторії стала можливою завдяки фінансовій підтримці Ради мистецтв і літератури Квебеку, Ради мистецтв Монреаля та Brigade Arts Affaires de Montréal.
Джерела:
