Французьким канадцям, які в середині ХІХ століття були найбільшою групою населення в Монреалі не вистачало великого популярного місця зібрання, де могли б зустрічатися всі без винятку, як малі, так і більш знані й відомі мистецькі, культурні чи наукові товариства, соціальні чи громадські асоціації, які, як могли, брали участь у пожвавленні колективного життя. Також таке місце було потрібне для просування франкомовної музичної культури. Відтак, саме цю прогалину мав заповнити Monument-National, палац для всіх франкомовних канадців у Квебеку, Канаді та Сполучених Штатах. Саме в Monument-National Анрі Бурасса та Вільфрід Лорьє виголосили свої найважливіші промови, тут виступали й ставали всесвітньовідомими франкомовні зірки, такі, як легендарна Емма Албані, тут співала Мері Треверс, американський блюзовий і фолк-співак Лід Беллі й багато інших. Більш детально про історію створення Monument-National читайте на montreal-trend.com.
Будівництво Monument-National
Будівництво будівлі Monument-National почалося в 1891 році й було завершено в 1894 році, а головний театр був урочисто відкритий 25 червня 1893 року. Monument-National був відомий як «Серце Французької Америки» й був символом націоналізму Квебеку. Офіційно відкритий Асоціацією Сен-Жан-Батист де Монреаль, Monument-National відігравав і досі відіграє центральну роль у житті Монреаля. Розташований на історичному стику між франкомовними районами (на сході) та англомовними районами (на заході), він також опинився в центрі єврейської та китайської частин на найбільш багатоетнічній вулиці Монреаля. Цей район слугував імміграційним коридором ХІХ століття.
Була ще одна важлива причина, необхідності будівництва чогось на кшталт Monument-National. Річ у тім, що, хоча в канадському мегаполісі вже було близько десяти пам’ятників на честь британських героїв, підкорювачів Нового світу, ніщо на міських вулицях чи площах не нагадувало про мужність засновників Нової Франції та самого міста. Саме ці подвійні недоліки Асоціація Сен-Жан-Батиста хотіла виправити, спорудивши цей величезний комплекс. Розроблений як громадський заклад і культурно-мистецький центр, Monument-National був першим «пам’ятником», як таким, який відзначав славу франко-канадської нації, саме тому його так і назвали — Monument-National.
Палац був частиною великого, але так і не завершеного проєкту будівництва національного бульвару в Монреалі, подібного до Єлисейських полів у Парижі, який повинен був з’єднати вулицю Сен-Дені з бульваром Сен-Лорана. У крайньому західному кінці на цій магістралі мав стояти й стоїть Monument-National, а на крайньому східному кінці — Національна опера, будівля, яку, зрештою, так і не побудували.
Особливості розміщення будівлі
Загалом про особливість розміщення палацу слід сказати окремо. Ключові елементи, що сприяють цінності спадщини цієї будівлі, включають його еклектичну конструкцію в стилі ренесансу та чотириповерхову прямокутну масивність. Впадає в очі її сталевий каркас, покритий тесаним сірим каменем спереду та червоною цеглою на задній частині та аж чотири різних рівні промовистого фасаду. Також будівля чітко вирізняється ренесансними рядами, підвіконнями, декоративними перемичками, карнизами, пілястрами, нішами з колонадами, складним різьбленням по каменю та накладками, а також різноманітними вікнами.
Про вікна — вони рівномірно розташовані, є багатосвітлові. Вони зменшуються в розмірі з кожним поверхом, включаючи великі вітрини на першому поверсі, великі аркові вікна та одинарні легкі аркові фрамуги, які пропускають багато світла, вісім пілястрів, які ділять фасад на сім вертикальних залів. При цьому будівля має простий орнамент заднього фасаду, включаючи його шість напівсліпих арок, подвійні двоповерхові вікна-іволги та впорядковані вікна в першій і останній бухті.
Вхід знаходиться в правому прорізі фасаду. Будівля має п’ять громадських кімнат: Salle Ludger-Duvernay, Studio Hydro-Québec, Le Café, Salle Marie-Vincent і La Balustrade. Входи до кімнат театру виконані з мармуру з картатою керамічною плиткою, з дубовими та металевими пандусами та ліпленою дерев’яною обробкою. Особливо виділяється Salle Ludger-Duvernay, тут є балкон у формі підкови, чавунні лавки, розписана стеля та інше вишукане оздоблення. Усі ці особливості були збережені під час реконструкції. Нині всі вцілілі внутрішні та зовнішні елементи, пов’язані з оригінальною конструкцією.
Перші театральні постановки
Таке вишукане, з будь-кого погляду приміщення, яке дійсно нагадує палац не могло не спонукати до того, щоб тут творилися великі справи. Першою театральною постановкою, показаною у Monument-National, була вистава «The Culprit Fay», представлена англомовною дитячою театральною трупою в 1894 році. З 1896 року тут виступають великі англомовні зірки північноамериканського театру, а також видатні діячі оперної та музичної сцени міжнародного масштабу. Серед багатьох зірок, які прикрашали сцену Monument-National, були Емма Альбані, Ла Болдук і Еліс Робі.
Легендарна Емма Албані буквально «зруйнувала» палац, коли давала концерт холодної ночі в лютому 1896 року. Це було велике франко-канадське свято, яке зібрало еліту Квебеку, щоб аплодувати одній із національних символів, першій співачці Квебеку, канадійці, яка стала міжнародною знаменитістю, і виступала в грандіозній залі, побудованій спеціально для таких цілей.
Своє захоплення присутня на концерті публіка доводила шаленими оплесками та численними букетами квітів. Це був більше ніж успіх, якого досягла Емма Албані — це був тріумф. По закінченню вистави студенти університетів Лаваля і Макґілла залишились чекати мадам Албані біля виходу з Monument-National і, щойно вона сіла в карету, розпрягли з екіпажу коней і тріумфально проводжали її зі світлом факелів до Віндзорського вокзалу, тягнучи карету.
Палац для франкомовних зірок
У 1928 році Мері Треверс (La Bolduc) теж співала тут під час естрадного вечора в Monument-National. Потім вона брала участь у виставах Good Old Times Vigil, поставлених Конрадом Готьє. У цих спектаклях прозвучали її пісні, які швидко стали популярними. В один із таких вечорів вона вперше виконала «Я давно сплю на землі».
Шарль Трене, цей «співаючий божевільний», дуже спокійно, дуже мудро вийшов на сцену Monument-National 30 липня 1946 року, і якщо десь і були божевільні, то скоріше серед глядачів, яких охопило від того божевілля колективне. Публіка була в захваті від Трене. Протягом двох годин повна і яскрава зала дихала легким повітрям Парижа. Трене цілком виправдовував прізвисько «співаючого божевільного», оскільки він чудово відтворював безумні ситуації та кумедні сценки. Аплодували всім його пісням, навіть тим, які він виконав у Монреалі вперше. Насправді жодному співаку ще не аплодували в Монреалі з таким ентузіазмом і послідовністю, як Чарльзу Трене на сцені Monument-National в 1946 році.
А через два роки в 1948 тут співала Едіт Піаф. Вона вперше співала в Канаді, уперше у Monument-National. Зірка досягла однозначного тріумфу. Едіт Піаф стояла одна на тлі великої синьої завіси в дуже простій сукні. Співачка буквально штурмом захопила серця і душі монреальців.
Monument-National був оголошений культурним надбанням. У 1991–1993 роках будівлю було остаточно відреставровано. Відтак, через сто років після свого відкриття Monument-National пережив відродження.
Джерела:
