Роберт Гравел був здатний на найбільший традиціоналізм у приватному житті та найбільшу правопорушність у творчості. Він міг виявити найбільшу жорстокість, коли того вимагало мистецтво чи ситуація, але й найбільшу ніжність до близьких. Він був дуже уважний, дуже дбав про точність і деталі, розповідають про актора друзі. Парадоксально, але той самий Роберт Гравел заявляв про «недбалий» стиль театру, для втілення якого актори виступали навіть п’яними на сцені.
Найвизначнішою спадщиною Роберта Гравела є, звичайно, створення Нового експериментального театру та Національної ліги імпровізації, якою він керував до самої смерті. Його спадщина також є його способом бачення професії актора, як пояснює Жак Л’Еро, один з улюблених виконавців Роберта Гравела. Більш докладно про видатного актора, засновника Ліги імпровізації читайте на montreal-trend.com.
Дитинство на пожежній станції
Роберт Гравел народився в Монреалі в 1944 році. Він провів значну частину свого дитинства в районі Сент-Марі, знаменитому Faubourg à m’lasse. Юнак зростав розумним і творчо обдарованим, він швидко вчився імітувати, цікаво розповідав анекдоти, придумував власні ігри та різні історії. Роберт жив і розважався, як міг у своєму районі, з дитинства відкриваючи, якісь свої місця, які потім залишали слід у його творчості. Одним із таких місць була пожежна станція на Фуллум-стріт. Саме тут актор пізніше займався театром.
Молодий чоловік відчував інтерес до мистецтва та акторської майстерності з дитинства, ще навчаючись у школі. Відтак зрозумівши, що він може й хоче займатись творчістю, театральним мистецтвом, він вступив до Монреальської консерваторії на факультет драматичного мистецтва. У 1969 році Роберт здобув освіту, закінчивши виш. Після цього, відбувся дебют актора, якого взяв для своєї літньої постановки в Театрі де ля Рулот режисер Поль Бюіссонно. Відтак як і у багатьох талановитих молодих артистів того часу, дебют Роберта Гравела відбувся під час виступів у парках Монреаля, у відкритих літніх театрах перед дитячою аудиторією.
У підсумку Роберт Гравел виріс у вільного незвичайного актора. Він був, хоч і простодушним, але сардонічним чоловіком, який нікому не давав спуску. Друзі й колеги стверджували, що Гравел був наділений величезним фізичним і емоційним потенціалом і розмахом. Він був захоплений своїм гумором, виступав, як соціальний критик, організовував компанії для втілення божевільних ідей. Роберт Гравел впливав на театр Квебеку, причому, як на експериментальний, так і інституційний, протягом трьох десятиліть.
Акторська харизма
До того ж усі, хто його знав відзначали його надзвичайну акторську харизму. Не випадково він уперше зіграв, а головне, відбувся, як актор у багатьох постановках видатних класиків квебекського театру. Серед них Les oranges sont vertes Клода Ґовро. Вистава гралася в Théâtre du Nouveau Monde, в 1972 році. Ha! ha!., Режана Дюшара в постановці 1978 року теж в Theatre du Nouveau Monde і, зокрема, шість п’єс із повного циклу Vie et mort du roi boiteux, уже в Nouveau Théâtre expérimental, в 1982 році. Це була гротескна епопея його давнього соратника Жана-П’єра Ронфара.
До всього, Гравел отримав неабияку популярність та широку кількість прихильників завдяки появі в популярних телевізійних драмах, зокрема, в «Спадщині» Віктора-Леві Больє та «Спадщині Дюваля» Гі Фурньє. Можливо, якби він не знімався на телебаченні, то й популярність його була б не настільки масштабною. А розпочалося все після «Каравану», саме тоді контракти та значущі зустрічі слідували одна за одною.
Саме після «Каравану» Роберта Гравела запросили грати у Theatre du Nouveau Monde, де його, своєю чергою, помітив Жан-П’єр Ронфар і запросив приєднатися до молодих акторів театру. Роберт допомагав Ронфару в створенні багатьох постановок, а також продовжував грати під його керівництвом. Паралельно з театральним життям Роберт Гравел пише, бере участь у дитячих програмах на телебаченні й дебютує в кіно. До слова, Гравел регулярно грав перед камерою, з’являючись у більш ніж двох десятках фільмів і телесеріалів і працюючи з найвідомішими представниками квебекського кіно.
Він дебютував у кіно у фільмі Жан-Клода Лабрека «Ватури» в 1975 році, пізніше зіграв невелику роль у фільмі Жиля Карля «Норманда Сен-Онж» цього ж року. Після цього було виконання головної ролі у фільмі Роджера Фрапп’є та Жака Ледюка «Потойбічний льодовик» у 1984 році та популярному фільмі про пограбування Іва Сімоно Pouvoir intime, який зняли в 1986, а також з’явився в касовому хіті Liste noire 1995 року та короткометражному фільмі Les Mots magiques 1998 року, який був відзначений нагородами. Режисером обидвох фільмів був Жан-Марк Валле.
Але найзначущішим досягненням Роберта Гравела був Експериментальний театр. Слід зауважити, що Роберт мав дар залучати й утримувати поруч потрібних людей. Що ще важливіше, він міг змусити їх зблизитися заради однієї мети. Але основною його принадою була довіра. Він завжди довіряв людям. Приблизно так сталося і цього разу. Разом із Жан-П’єром Ронфаром і актрисою Пол Пеллетьє в 1974 році Гравел заснував Монреальський експериментальний театр.
Початок Національної ліги імпровізації
Одного разу трійця у складі Гравела, Пінталь та Ледюка, усамітнилась у Maison de Beaujeu, що в Старому Монреалі, де організувала незвичайну подію. Тут відбулось 24 години імпровізації між Робертом Гравелом і Лоррейн Пінталь. Цю зустріч знімав на камеру Івон Ледюк. 1975 року, після створення короткої 12-годинної версії двобою, і вистави, де Роберт Гравел грає доглядача зоопарку, який дивиться за живими тваринами, а глядачі вільно тут же ходять, роздуми про структуру шоу імпровізації продовжилися.
Гравел і Ледюк починають досліджувати ідею переходу до чогось більш грайливого. Так народилася Національна ліга імпровізації — така собі театральна гра за зразком гри в хокей. Перший матч новоствореної Ліги відбувся в 1977 році. Він мав миттєвий успіх, і Ліга швидко почала розширюватись. Команда з Квебеку приєдналася до команди з Монреаля, матчі транслюються по телебаченню, концепція поширюється по всій провінції, а потім потрапляє і до Європи.
Справи Національної ліги імпровізації пішли вгору, що називається, але це не означає, що так само все добре було в Експериментальному театрі Монреаля. Та вихід було знайдено. У 1979 році Гравел, Ронфард і кілька спільників залишили напівзатонулий корабель, щоб створити Новий експериментальний театр. Тут Гравел пригадав про дитячі враження від пожежної станції на Фуллум-стріт, і вона стала їхньою штаб-квартирою, отримавши назву Espace libre.
Вплив на театр Квебеку
Активно беручи участь у Лізі імпровізації та викладаючи її, Гравел продовжив свою кар’єру в кіно, серед іншого, з фільмом Pouvoir Intimate Іва Сімоно, а також знімався на телебаченні в популярних мильних операх. До того ж актор грав у власних творах. У 1991 році він розпочав презентацію власної трилогії. Кілька років, страждаючи від перевтоми та проблем із диханням, Роберт Гравел у 1996 році вирішив відпочити в сільській місцевості. Але, як виявилось, він надто довго чекав. 12 серпня у віці 51 року в нього стався серцевий напад.
Актор, режисер і драматург, Роберт Гравел справив глибокий вплив на театр і телебачення Квебеку своєю оригінальністю та нищівним гумором. Співзасновник Нового експериментального театру, Espace libre та Національної ліги імпровізації, він завжди володів даром «піруету» та маленької фрази, яка вбивала банальність.
Джерела:
