Жан Гаскон був одним із засновників «Театру сучасного світу», він був його першим директором. Завдяки своїй пристрасній натурі та великій харизмі він зробив великий внесок у розвиток театру, як у Монреалі, так і у Квебеку. Із самого дитинства міряв стати лікарем, навіть вступив до Монреальського університету, де вивчав медицину. Та жага грати на сцені була сильнішою. Більш докладно про творчу долю монреальського актора та режисера читайте на montreal-trend.com.
Навчання та початок кар’єри
Виходець із сім’ї в якій окрім нього було ще 13 дітей, Жан Гаскон вивчав класичну мову в коледжі Сент-Марі в Монреалі. Саме там він уперше вийшов на сцену з «Compagnons de Saint-Laurent», аматорською театральною трупою під керівництвом отця Еміля Лего з конгрегації Сент-Круа. Бувши студентом він уже тоді привертав увагу своєю грою на сцені, яка подобалась глядачам. У 1942 році він зіграв разом із Жаном-Луї Ру в п’єсі «Зміна» Поля Клоделя. Постановку спектаклю здійснено Людмилою Пітоефф. Потім Гаскон і Ру на деякий час забули про театр і вступили до Монреальського університету, мріючі про кар’єру медичних світил. Хоча періодично вони таки виходили на сцену граючи з трупою «Compagnons de Saint-Laurent». У 1946 році Людмила Пітоефф, яка була режисером постановником «Compagnons» запропонувала юнакам ролі у своїх п’єсах «Федра» та «Дурний біль». А тут ще закінчилася Друга світова війна. У підсумку постійні підбадьорення Пітоефф, а особливо кінець війни, спонукали молодих людей забути про медичну кар’єру, а натомість поїхати до Франції, щоб відвідувати професійні театральні курси.
Юнакам вдалось отримати стипендії від французького уряду, що допомогло Жану Гаскону вивчати з другом Жаном-Луї Ру драматургію в Школі Старого Коломб’є в Парижі під керівництвом професора Жульєна Берто. У рамках цього перебування в Парижі та навчання, Жан побував на гастролях із трупою Людмили Пітоефф, грав протягом сезону в Драматичному центрі Ренна та виступав із паризькою трупою Греньє-Гюссено.
Створення театру «Нуво Монд»
У 1950 році, закінчивши навчання Жан Гаскон і Жан-Луї Ру повернулися до Монреаля з бажанням створити власну театральну компанію та певне об’єднавче місце для артистів Квебеку. Таким чином Гаскон і Ру разом з іншими діячами театру, такими, як Елоа де Гранмон, Гі Гофман, Жорж Груль і Робер Гадуа, заснували «Театр Нового Світу». Подія сталася через рік, після того, як вони прибули до Монреалю з Парижу. Суттєву підтримку їм надав Андре Гаскон, брат і менеджер Жана, а також Марк Друен, який став першим президентом ради директорів. Жан Гаскон узяв за мету очолити нову інституцію як художній керівник, цю посаду він обіймав до 1966 року. Трупа TNM спочатку виступала на сцені Джезу та на сцені Орфея, а також у Театрі Порт-Рояль на Площі мистецтв, ведучі кочівний спосіб життя. Лише в 1972 році компанія, якою тоді керував Жан-Луї Ру, заснувала на вулиці Сент-Катрін, в історичній будівлі, спроєктованій в 1912 році архітектурною фірмою «Ross & MacFarlane», власний театр.
Ролі та постановки
Велика класична п’єса Мольєра «L’avare» була першою п’єсою, представленою TNM 9 жовтня 1951 року. Постановку оркестрував Жан Гаскон, який також грав роль Гарпагона. Після цього TNM дуже швидко почав виділятися та зарекомендував себе як еталон франко-канадського театру.
Школа TNM була створена на початку 1952 року. У 1960 році її замінить Національна театральна школа Канади, якою Жан Гаскон керував з 1960 до 1963 року. Крім того, аж до 1966 року він також керував трупою, продовжуючи грати важливі ролі в кількох п’єсах, таких як «Дон Жуан» та «Річард II». Водночас він відзначився як режисер своєю постановкою п’єс «Тартюф» і «Венеза Савее», а також «Опери квату» та музичного твору «Клондайк». Під його керівництвом TNM брав участь у кількох фестивалях, а в 1958 році здійснив тур по Європі, США та Канаді.
Протягом 1950-х і 1960-х років Гаскон також поставив кілька опер для телебачення. Так, зокрема, на хвилях «Société Radio-Canada» у музичних програмах «L’ Concert» були представлені «Oedipus Rex», «A meri of silence», «Le Jeu de Daniel», «La Vie parisienne» та «Gianni Schicchi».
Зігравши в 1956 році п’єсу «Генріх V», представлену на Стратфордському фестивалі в Онтаріо, він повернувся туди, щоби поставити «Отелло», «Комедію помилок», «Одруження Фігаро», «Зліт і падіння», «Дон Жуана» і «Все, як я люблю». У 1968 році він змінив Майкла Ленгама на посаді художнього керівника фестивалю і обіймав цю посаду до 1974 року. У 1977 році він залишив Стретфорд і став директором французького театру в Національному центрі мистецтв в Оттаві, де працював до 1983 року. Жан Гаскон поставив опери «Севільський цирульник» і «Туга» для Опери Монреаля. Повернувшись до Стретфорда в 1988 році для того, щоби поставити мюзикл «Моя прекрасна леді», він раптово помер від зупинки серця у віці 67 років. Нині надгробок Гаскона знаходиться на кладовищі Нотр-Дам-де-Неж.
Нагороди та визнання
Кар’єра Гаскона в канадському театрі досягла виняткових висот, він користувався неабиякою репутацією та авторитетом. Адже Жан Гаскон був двомовним актором та режисером. Це допомогло йому записати собі в актив такі образи на сцені, як образ Річарда в «Річарді II» та Капітана в «Танці смерті» Він отримав почесні ступені університетів Макгілла та Бішопа.
Відзначився Жан Гаскон і в кінематографі. І хоча, його успіхи в кіно й поряд не стояли з театральними досягненнями, образи які він створив запам’ятались глядачеві, запали йому в душу. По-перше, слід відзначити його роль Батіса, у фільмі, який був знятий у 1970 році й мав назву «Людина на ім’я Кінь». Це старий добрий вестерн, щедро перемішаний із мелодраматичними моментами, який знімали в Мексиці та США. Як майже в кожному вестерні в цьому багато «екшену» та пригод. Адже сюжет розгортається в Дакоті початку ХІХ століття. Головний герой, британський аристократ, на ім’я Джон Морган, потрапляє в полон до індіанців племені сіу. Щоб вижити він стає одним із членів племені, але щоб стати воїном йому треба пройти випробування.
Ще одна картина в якій знявся Жан Гаскон у 1988 році була стрічка «Прямо до серця». Це була канадсько-швейцарська франкомовна драма, яку зняли в Монреалі. Фільм було відібрано в офіційному конкурсі Венеціанського кінофестивалю та офіційному конкурсі на Чиказькому міжнародному кінофестивалі. Загалом у Гаскона понад 10 ролей у кіно.
Жан Гаскон отримав першу премію Віктора-Морена від «Société Saint-Jean-Baptiste de Montréal» у 1962 році, а також премію Молсона від Канадської ради з питань мистецтва та Дослідницької ради соціальних і гуманітарних наук Канади в 1965 році. Член Консультант комітету з виконавських мистецтв на Expo 67, він був названий кавалером Ордена Канади в 1967 році, а потім підвищений до рангу компаньйона в 1975 році. У 1985 році уряд Квебеку нагородив його премією Деніз-Пеллетьє за сценічне мистецтво та нагородою Королівського банку. Нарешті, в 1989 році Площа мистецтв у Монреалі віддала йому данину поваги, давши його ім’я великому фоє, що примикає до «Театру Мезоннев».
Щороку Національна театральна школа Канади присуджує Премію Гаскона-Томаса, на честь Жана Гаскона та британського актора Повіса Томаса, молодим артистам, які зробили внесок у розвиток канадського театру.
