Якщо ви все ще вважаєте, що комедія — це другорядне мистецтво, подивіться, що Сержу Денонкуру вдалося зробити з виставою Le Prénom. Ця постановка була представлена як комедія, вона розвіє ваші сумніви. Комічні моменти в Le Prénom виконані з такою тонкістю та розумом, що одразу розумієш, ось він справжній якісний театр. Автори вистави, яку вже переглянули понад 75 000 глядачів, відповідаючи на запит квебекців відновили гастрольне турне. Відтак актори, що зайняті у виставі Карін Гонтьє-Хіндман, Ноемі О’Фаррелл, Майкл Ахуджа, Франсуа-Ксав’є Дюфур і Бенуа Друен-Жермен якісно виконали свою роботу й довели, що вибрати ім’я для майбутньої дитини справа не з легких. Більш детально про виставу і все, що з нею пов’язано читайте на montreal-trend.com.
Грандіозний дебют
4 грудня 2024 року відбувся грандіозний дебют Le Prénom у Монреалі під художнім керівництвом Сержа Денонкура. Ця комедія, яка є класикою сучасного монреальського театру, знаходить нове життя завдяки дотепній квебекській адаптації та неймовірній точності постановки. Крім того, як з’ясувалося, виставу ставить режисер, який зумів знайти правильний тон. Його режисура і налаштування акторів настільки добре спрямовані й організовані, що практично немає недоліків.
Стосовно сюжету — нічого не віщувало чогось поганого. Сорокарічний Вінсент щасливий, що вперше в нього народиться дитина. З наближенням пологів він постарався і підібрав ім’я разом зі своєю партнеркою, мамою дитини Ганною. Запрошений на вечерю з Елізабет, його сестрою, і П’єром, своїм зятем, він зустрічає Клода, друга дитинства. Чекаючи на приїзд Ганни, яка вічно запізнюється, гості розпитують його про батьківство. Спочатку всі дуже щиро радіють. Але тут Вінсент вирішив відкрити, яке ім’я буде в дитини, тобто, те, що він сам обрав для свого майбутнього сина. Його родина та його друг Клод не схвалюють такий вибір. Ганна приходить у розпал протистояння, й обід перетворюється на щось жахливе, хоч і смішне.
Одразу слід зауважити, що успіх цієї постановки багато в чому ґрунтується на вдалому підборі акторів. Майкл Ахуджа в ролі Вінсента блискуче втілює цей провокативний і харизматичний персонаж. Його гра водночас і смішна, і дратівлива, каталізує конфлікти всього вечора. Карін Гонтьє-Гіндман у ролі Елізабет пропонує глядачеві полюбуватись зворушливою, дуже точною грою, а її фінальний монолог, зі свого боку, є найкращим за весь вечір, на думку, деяких глядачів та глядачок. Що стосується Бенуа Друен-Жермена, то його інтерпретація Клода привносить бажану легкість, адже актор жодного разу не пожертвував емоційною глибиною свого персонажа. До того ж всі без виключення актори дуже не вимушено і просто створюють чудові комічні номери.
Режисерський геній
Загалом з точки зору комічних сцен, то ці троє виглядають, якщо не геніально, то близько до цього. Місцями їм навіть вдавалося передавати колективну насолоду глядачам. І повірте, це заразно. Можливо, це було не так помітно, але на початку було кілька «ляпів». Але ближче до кінця вистави актриса Карін Гонтьє-Гіндман, навіть отримала дві спонтанні порції аплодисментів, у тому самому дуже піднесеному епізоді. Нечуваний факт на пам’яті критиків, особливо у вечір прем’єри. При цьому, глядач просто відчуває ту хімію, яка є між акторами, вона дуже відчутна, її не можливо не побачити. Адже кожна взаємодія розкриває складні грані їхніх характерів. Ця командна робота допомагає зробити цю версію Le Prénom водночас автентичною та живою.
Але заслуга режисера не лише в підборі акторів, які найбільше, як з’ясувалося підходять на ту, чи іншу роль. Серж Денонкур ще раз доводить свій талант, створюючи тверезу й дивовижну виставу. Декор вишуканий, хоч і викликає ревні нагадування, але одразу занурює глядачів у інтимність сімейної вечері. Ця, здавалося б, тепла обстановка стає ареною напруженості, психологічного насильства та вибухових одкровень.
Вибір не переповнювати сцену підкреслює динаміку між персонажами, створюючи ідеальний баланс. Кожен рух розраховано, щоб максимізувати вплив ключових моментів, хай то буде вибух сміху чи мовчання, обтяжене натяками. Денонкур вміло організовує ці переходи, змушуючи глядачів зависати від кожного обміну репліками. Цей успіх режисера Сержа Денонкура є чудовою сумішшю комедії, таланту та інтелекту, де одностайний сміх заразливий, і від того тільки краще.
Квебекська адаптація
В основі назви лежить анекдот, що розкриває дріб’язковий бік людської психології. Адже важко собі навіть уявити, як можна розпочати такий грандіозний скандал, витягнувши на поверхню скільки темних емоцій і почуттів, лише через ім’я немовляти, яке сподобалося його батькам, яке вони обрали. Попросивши родичів вгадати ім’я, головний герой, що називається розкрив, горезвісний ящик Пандори. Адже як виявилося, деякі імена більш табуйовані, ніж інші.
Вистава, нехай, хоч і в гумористичному ключі торкається універсальних тем, таких, як напруження в сімейних стосунках, упередження та речі, які залишилися недомовленими. Оголошення несподіваного імені викликає серію реакцій, які змушують кожного персонажа розкрити свою найглибшу, найприхованішу емоцію. Те, що починається, як легка комедія, перетворюється на глибоке дослідження людських стосунків, баланс, який Денонкуру вдається підтримувати з надзвичайною тонкістю.
Ця квебекська адаптація модернізує оригінальний текст місцевими посиланнями (Франсуа Лего, Жан-Себастьєн Жірар тощо), які влучили в ціль, не обтяжуючи тему. Таким чином вдається зберегти дух твору, роблячи його доступним і актуальним для місцевої публіки. До того ж відомо, про ще одну адаптацію. П’єса була адаптована для кіно Патріком Брюелем. Відтак ця французька п’єса стала чудовим дослідженням буржуазних і міських звичаїв. Персонажі, хоч і типові, але не надто, є місце сірим зонам і суперечностям.
Автори вводять глядача в словесний поєдинок, гідний тенісного матчу, в якому гравці б’ють списами замість м’ячів. Це може бути дуже багатослівним, у «франко-французькому» стилі. Ще одна квебекська адаптація тексту у виконанні Марізі Варда, яка співпрацювала з П’єром Бернаром, як художнім керівником, робить тему локальною та дуже актуальною. Поляризація, яка відбулася між старими друзями Le Prénom нагадує дискусію, яка розділяє мешканців Квебеку навколо студентської кризи. Ця адаптація використовує посилання на Квебек і контекст із розумом і доречністю.
Вистава, яку рекомендують друзям
Підсумовуючи, слід зауважити, поклавши руку на серце, що Le Prenom у Théâtre Jean-Duceppe — успіх. Натхненна режисура Сержа Денонкура та заснована на нюансах гра акторського складу роблять цю постановку розважальною, театральною, якісною з усякого погляду комедією, яка до того ж ще й корисна для душі. Якщо хтось думає, як провести вечір, щоби було і весело, душевно й не нав’язливо, то дізнавшись про виставу, ви знайшли те, що шукали, вам сюди. Можете бути певним, що додому ви підете з усмішкою на обличчі, розмірковуючи про складність людських стосунків. Спочатку виставу показали в Монреалі, а потім вона вирушила в тур по Квебеку.
Le Prénom — це твір, який не просто рекомендують друзям, до нього повертаються разом із ними. Тільки б забути марні та давні сварки, що виникали під час добре спланованих обідів. До слова, після прем’єри не забарилася зі своєю рецензією і місцева преса, яка дуже високо оцінила, як режисерську роботу, так і гру акторів.
Джерела:
