Якщо говорити про нинішніх вуличних музикантів, то перше, що приходить на думку, це поодинокі, інколи ні, люди, які грають на вулицях міст, містечок, мегаполісів, пропонуючи перехожим самим вирішувати чи подобається їм те, що вони роблять, чи ні, кидаючи гроші в футляр від свого музичного інструменту, який, зазвичай, лежить розкритий перед цими музиками чи співаками. Ми ж хочемо розповісти про тих вуличних музик, які грали на вулицях мегаполіса в позаминулому та минулому століттях, чому так сталося, який зиск вони з того мали та чи подобалось то все мешканцям Монреаля, саме про це більш докладно читайте на montreal-trend.com.
Вуличні розваги Монреаля
В кінці ХІХ століття розваги в Монреалі стали більш популярними. Причому настільки, що культурні заходи відтепер стали невіддільною частиною літнього ландшафту мегаполіса. Але так було не завжди. Саме наприкінці ХІХ століття, з розвитком індустріалізації, розвинулося поняття дозвілля. Розваги, які до того часу були зарезервовані для еліти, стали більш демократизованими та доступнішими для робітничого класу.
І неабияку роль в ієрархії розваг займали театри, або правильніше, те, що в цих театрах показували. Проте до кінця ХІХ століття театр в Монреалі залишався англомовним і був розрахований на носіїв саме англійської мови, адже п’єси ставилися майже виключно англійською. Хоча, справедливості заради, візити Сари Бернхард до Монреальської академії дозволили франкомовним людям отримати доступ до театру.
Зате, як франкомовні, так і англомовні завжди могли насолодитись виступом циркових артистів. Задовго до появи Cirque du Soleil вуличний цирк був найпопулярнішою розвагою влітку в Монреалі. Прийшовши зі Сполучених Штатів, цирки тимчасово встановлювалися в парках або на громадських майданах, як то Guilbault garden, Sohmer park, Champ-de-Mars.
Цирки проводили в місті паради, якими проходили від вокзалу до місця, де вони розбили свій шатер і виступали. В такі дні тварини дефілювали вулицями, а акробати виконували небезпечні номери, щоб залучити натовп. Зазвичай вони натягували дріт над вулицею Нотр-Дам і розважили публіку.
Наприкінці ХІХ століття англомовні жіночі асоціації теж брали участь у культурній та музичній діяльності Монреаля. The Ladies’ Morning Musical Club — найстаріша музична організація Канади вимагала, щоб концерти класичної музики проводилися в театрах у вихідні дні, щоб якомога більше людей могли ними насолоджуватися. Крім того, починаючи з 1880-х років монреальському суспільству стали відомі концерти військової музики, які відбувались просто неба на Dominion Square і Viger Square.
Початок XX століття
А вже на початку XX століття, близько 1907 року почало вирішуватися питання популярних концертів. 16 травня 1907 року Комісія з питань парків і переходів звернулася до міської ради з проханням виділити 2 000 доларів на проведення естрадних концертів у цих місцях. Національна рада жінок, найбільша англомовна буржуазна асоціація, офіційно звернулася з проханням про проведення популярних концертів 18 березня 1909 року.
В результаті, концерти були дозволені 9 липня. Ці зусилля продовжувалися протягом наступних років, поки в 1924 році організацію цих концертів не перебрав на себе маєток Succession Campbell. Бажаючи запропонувати популярну музику мешканцям густонаселених районів, Чарльз Кемпбелл заповів свій статок на створення фонду для проведення публічних концертів у Монреалі. Це бажання цілком відповідало тенденції до демократизації музики, успадкованій від протестантської традиції.
Полкові оркестри в центрі уваги
Ще одним осередком вуличної музики на початку XX століття стали полкові оркестри, адже концерти Кемпбелла пропонувалося наповнювати саме військовими музикантами. Протягом цього періоду між війнами всі головні полки міста Монреаль мали у своїх лавах групу досвідчених музик. Відтак було кому цим займатись, більш того організація таких концертів вдихнула нове життя в самі оркестри, які були змушені скоротити свою діяльність через наслідки Великої війни. Серед військових груп і оркестрів, які вирішили розважити монреальців, були Fusiliers Mont-Royal, Black Watch Association Band, Royal Montreal Regiment, Régiment de Maisonneuve і Victoria Riffles.
Дорослі та підлітки приходили на такі концерти у великій кількості, щоб побачити та послухати ці виступи, які, зазвичай, проводилися в спеціальних будівлях громадських парків Монреаля: Dominion Square, Viger Square, Parc Molson, St. Louis Square, La Fontaine Park, Parc Jarry або Morgan Park. Треба сказати, що в той не такий вже й далекий час у жителів великих міст було небагато чим заповнити літні вечори.
У Канаді жодному іншому місту, окрім Монреаля, не пощастило насолодитися цією серією концертів просто неба та ще й абсолютно безоплатно. З огляду на це, навіть монреальський композитор Моріс Збрігер, захотівши по-своєму віддячити щедрому жертводавцю, яким він вважав Чарльза Кемпбелла, створив марш «Марш пам’яті Кемпбелла». Він вперше прозвучав у 1961 році. Автор забезпечив при цьому стійкість традицій військової музики. А під час 50-річчя Campbell Concerts, Збрігер запропонував на розсуд монреальців ще один твір — увертюру до 50-річчя Кемпбелла.
Паркові концерти сучасності
Традиції паркових концертів просто неба збереглися в Монреалі й в наші дні. Найкращим прикладом таких виступів стало святкування у провінції Квебек сотої річниці створення парків Канади, як першої служби національних парків у світі. З цієї нагоди впродовж літа відбувались виступи найрізноманітніших музикантів, які працюють в різних стилях і жанрах, в парках провінції та інших історичних місцях, часто просто неба. Розпочали цей марафон вуличної музики в Монреалі. В Національному історичному місці Canal de Lachine відбулися виступи популярного рок-гурту Les Trois Accords і співачки Marie-Mai. Показово, що, як гурт, так і виконавиця мають квебекську “прописку”.
Також, з року в рік, відбуваються концерти з унікальною концепцією. У Центрі вивчення морського середовища морського парку річок Сагеней та Святого Лаврентія проходили два джазові концерти, які були представлені ввечері, коли місяць був у повні. Захід так і називався On JAZZ under the moon. Все відбувалося навпроти величної річки Святого Лаврентія. Серед гостей були Квінтет Марі-Клер Дюран, а також Синтія Харві та Ерік Савар.
Слід зауважити, що подібні виступи та концерти просто неба в літній час це нормальне явище для всієї провінції Квебек, а не лише для Монреаля. Так духовий квінтет Квебекського симфонічного оркестру виступав у національному історичному місці Картьє-Бребеф у Квебеку.
До того ж у морському Saguenay-St-Lawrence Marine Park в Центрі дослідження морського середовища в Лез-Ескумен читав лекції письменник Марк Дері. А в національному La Mauricie National Park радував присутніх слухачів своєю стрімкою музикою Патрік Вотсон та гурт Wooden Arms. Шанувальники були у захваті. Так само у рамках Lévis Celebrations — Марк Ерв’є, Маріо Пельш та оркестр Королівського 22-го полку виступали на Сутінковому концерті в національному історичному місці Lévis Forts тощо. Це був чудовий спосіб відсвяткувати 100-річчя парків Канади.
Джерела:
