Theatre Cartier розташований на Notre-Dame Ouest. Він був побудований у Монреалі в 1929 році, як кінотеатр. Слід зауважити, що така практика суміщення у ті роки була абсолютно нормальною. Коли у приміщеннях, які були кінотеатрами, давали вистави різні театральні трупи. Й навпаки, коли в будівлі театру в антрактах спектаклю або між двома виставами показували кіно. Більш докладно про створення й роботу Theatre Cartier читайте на montreal-trend.com.
Роуз Уеллетт на прізвисько La Poune
Архітектором Cartier був Жозеф-Рауль Гарієпі, який спроєктував свого часу театр Ріальто. Але цього разу його робота була менш химерною, ніж попередні замовлення. Він наділив Cartier елегантним, але невибагливим фасадом. Театр міг прийняти одразу й розмістити у своєму залі 1050 глядачів. Він був оформлений у стилі “кімнати Адама”. А відомий монреальський декоратор Еммануель Бріффа, взагалі, називає цей театр серед неабияких своїх досягнень. Саме Confederation Amusements побудувала Cartier. Це був другий театр в ряду зведеної компанією специфічної нерухомості, першим був Theatre Outremont.
З цим театром пов’язане ім’я Роуз Уеллетт на прізвисько La Poune. Досить цікава історія походження цього сценічного псевдоніма “La Poune”. Його дав їй Олів’є Гімонд, батько іншого Олів’є Гімонда, популярного коміка 1960-х років. Олів’є Гімонд-батько, запропонував “La Poune”, оскільки воно римується з його власний сценічний псевдонім “Ti-zoune”. Дует Ti-zoune та La Poune користувався величезним успіхом у Монреалі, а також у Квебеку та Оттаві.
Франкомовний театр
Роуз Уеллетт є частиною легенди, коли йдеться про популярний театр, водевіль і бурлеск у Квебеку. Більш того, вона стала керувати закладом і робила це з 1928 по 1936 рік. Роуз отримала цю посаду у вельми молодому віці й стала першим театральним директором в Америці, і її ім’я було тісно пов’язане з саме театром Cartier. Навіть бувши директором театру, вона сім днів на тиждень давала дві вистави на день. Зазвичай це були спектаклі на 13:00 і 20:30. Крім того, щотижня театр представляв нове ревю.
Саме Роуз Уеллетт сформувала бурлескну трупу, до якої входила Джульєтт Петрі, яка була її партнеркою протягом кількох десятиліть.
Бурлеск — жанр, що складається переважно з гумористичних монологів та імпровізованих етюдів. В бурлеск може входити роздягання. Цей жанр домінував на сцені Монреаля між 1920 і 1950 роками. За 75 років творчого життя La Poune отримала Національний орден Квебеку в 1990 році.
Протягом 1930-х років будівля працювала як двоафішний англомовний театр, а потім була перетворена на франкомовний.
Чорні стіни
Приблизно в 1955 році в приміщенні Cartier припинили показувати, як кіно, так і вистави. Так само як у не менш знаному і популярному свого часу, його сусідові – Corona.
Кілька років театр використовувався як склад для сантехніки. Потім, у 1960 році, бізнесмен Альберто Теодорі та його двоє братів придбали це приміщення.
Коли будівлю було відреставровано, нові власники перетворили її на танцювальний зал для підлітків, потім на нічний клуб-казино Cartier і, нарешті, на нічний клуб Dome Cartier. Остання назва була пов’язана з габаритним куполом на стелі.
Приблизно в 1970 році Теодорі здав будівлю в оренду факультету сценічних мистецтв Доусон-коледжу. Кілька років студенти використовували старий Cartier як майстерню та театр, але коледж Доусона покинув приміщення на початку XXI століття, і будівля залишилася занедбаною.
Крім кількох непомітних барельєфів на стінах, від оригінального внутрішнього оздоблення не залишилося жодних слідів. Стіни пофарбували в чорний колір, а стару оркестрову яму обладнали сидіннями.
