Відомий у Квебеці автор і драматург Мішель-Марк Бушар представляє свій новий твір у Théâtre du Nouveau Monde. Сюжет п’єси досить простий, на перший погляд — подружжя, Девід і Ніколас, супроводжують своїх двох дочок на дитячу вечірку до Клер. Жінка була стоматологом, нині на пенсії. Вона приймає сімейну пару з дітьми у своєму великому будинку. Й от ця, здавалося б, стандартна дитяча вечірка стає досить несподіваною ареною для з’ясування стосунків між батьками дівчат. Тут автор повертається до свого улюбленого захоплення красою, але вже, досліджуючи її деструктивний аспект. Як деякі люди використовують свою зовнішність для шкоди та маніпулювання? Більш детально про виставу та її авторів читайте на montreal-trend.com.
Про що п’єса
Щоб відсвяткувати день народження свого онука Натана, Клер позичає свій великий дім доньці та приймає вдома кількох її друзів, у тому числі сімейну пару, Девіда й Ніколя, з двома дочками Марі та Адель, яким сім та дев’ять років відповідно. Усе було готове, для того, щоб відзначити дитячий день народження. Дитяча вечірка мала відбутись без сюрпризів, адже повітряні кульки з гелієм, сукні в горошок, смугасті шорти тощо, усе було в наявності. Відтак батьки з передмістя мали б залишитись задоволеними. Та весела вечірка швидко перетворюється на комедію брехні, як тільки елегантний татко двох дівчаток Девід зустрічає тут Джеремі, свого надто молодого коханця, який прибув до будинку Клер під руку зі своїм партнером Джошем.
Протягом трьох років Девід, нібито відвідує заняття хору. Хоча насправді ніякого хору не існує, це банальне прикриття, для того, щоб зустрічатись зі своїм коханцем. Девід та Джеремі вже давно мають позашлюбні статеві стосунки. Однак під час вечірки трапилось дещо не тривіальне, Девід дозволяє спокусити себе Джошу, який є партнером Джеремі. Він зізнається йому, що знає все про цю фальшиву історію з хором і хронічну невірність свого партнера. Під час цієї розмови Девід ловить себе на думці, що їх могли спіймати під час їхніх жахливих зустрічей, підловити на брехні.
Відтепер цей закоренілий нарцис починає боятися найгіршого, щоб одна з його доньок не побачила все й не розкрила таємницю. Адже тоді, їхнє ідеальне й упорядковане подружнє життя було б зруйноване вщент, або, що ще гірше, перетворилося б у кошмар, стало схожим на пекло. Девід думає про те, що він хоче зникнути назавжди з їхнього життя. Чи забрав би він із собою двох своїх доньок, яких не дає собі права розчаровувати? До слова, Клер також усе знає, але все прощає.
Краса нас врятує
Вона пройнята рятівною людяністю, хоча нещастя виявилися сильнішими її власної стійкості. Ця вечірка, і ця брехня, уся ця драма одностатевого батьківства, лише розповідаються, їх не показують на сцені. Усе мистецтво Мішеля-Марка Бушара полягає в тому, щоби провести глядача через цю сучасну моральну трагедію, спираючись лише на драматичну розповідь про незмінне насильство. Невже розбите дзеркало, в якому відображуєшся ти сам неможливо зібрати докупи, запитує автор?
Краса нас врятує, тут же стверджує він, і дарує красі силу відірвати нас від посередності, щоб дати доступ до благодаті. Однак є збочені та самозакохані істоти, які поводяться з красою так, як інші використовують отруту чи кинджал. І в цьому творі автор відкриває руйнівну та саморуйнівну силу людини, яка ретельно дбала про свою красу, але лише для того, щоби перетворити її на отруту.
Щоби передати всю цю зворушливу історію, було зібрано неймовірне тріо виконавців. Франсуа Арно в тривожній ролі Девіда, Янніко Н’Дуа в милому персонажі Ніколя та Сільві Драпо, яка зіграла Клер, стоматологиню на пенсії. П’єсу поставлять на сцені Théâtre du Nouveau Monde, режисером постановником став Флоран Сіо, талант якого глядачі відкрили завдяки його потужним постановкам «Британіки» та «Мізантропа».
Режисер постановник
Флоран Сіо нині працює, розриваючись між двома континентами — Європою та Північною Америкою. Він завжди захоплювався сучасною драматургією, театральною творчістю XX та XXI століть, тому почав ставити в Монреалі фрагментовані та їдкі тексти. Серед них слід виділити «Квартет» Мюллера, 4.48 Psychose Кейна, «Дон Жуан повертається з театру» де фон Горвата, «Токкат і фуга» Етьєна Лепажа та «Ніна, це щось інше» Вінавера.
Режисера також регулярно запрошують до Théâtre Paris-Villette. До того ж його тяжіння до гострого письма спонукало його взятися за такі класичні твори, як «Суперечка» Маріво, «Три сестри» Чехова, «Мізантроп» Мольєра та «Британік» Расіна. Він щойно поставив виставу «Якщо хочеш світла», масштабне переписування «Фауста» Гете, яке Флоран довірив 12 франкомовним драматургам із чотирьох континентів. Цю виставу теж створили в Монреалі перед європейським туром.
Флоран Сіо колишній студент театрального відділу École normale supérieure de Lyon і доцент сучасної літератури, має ступінь доктора театрознавства у Франції і у Квебеку. Він працював драматургом або асистентом режисера в Паризькій національній опері, у Театрі на Єлисейських полях, Théâtres de la Ville, у Комічній опері, Національній опері Лотарингії тощо. Він працював у Зальцбурзькій опері Моцарта, Віденській державній опері тощо. Фестивальна академія Екс-ан-Провансу вибрала Флорана Сіо у 2014 році для участі в семінарі під керівництвом британського драматурга Мартіна Кримпа. Кілька театральних вистав, які він продюсував разом зі своєю компанією, були фіналістами або переможцями в різних категоріях за думкою квебекських критиків.
Мішель-Марк Бушар
Що стосується автора п’єси, то драматург, сценарист, лібретист і викладач Мішель-Марк Бушар народився 2 лютого 1958 року у Квебеці. Його батько, Рене Бушар, фермер і м’ясник, одружився з його матір’ю Мадлен Флері, вчителькою, в 1954 році. У Мішеля-Марка було аж чотири сестри, одна з яких померла.
Початкову освіту хлопець здобував у рідному селі. З 1970 до 1973 року він продовжував навчання в семінарії Марі-Рейн дю Клерже в Метабечуані в Лак-Сен-Жані. До слова бібліотека семінарії тепер має його ім’я. У 1975 році він написав і поставив виставу «Скандал». Це була його перша п’єса. Згодом Мішель-Марк попрямував до Cégep de Matane у Гаспезі, щоб вивчати туризм. Саме тоді він створив театральну трупу La Séance і написав, спродюсувавши кілька творів, які одразу помітили на різних університетських і національних фестивалях. Бувши в Оттавському університеті на факультеті театру він познайомився з Тібором Егерварі, Даніелем Зана, Ізабель Коші та Домініком Лафоном.
Закінчив навчання в Palmares du Doyen. Він співпрацює, як актор, ведучий і автор із різними театральними компаніями французького Онтаріо. Мішель-Марк Бушар стає актором Atelier du Centre national des arts company. Саме там свого часу буде поставлена його п’єса «Протиріччя природи» Крісіппа Тангуаї, еколога», у постановці Іва Деганьє. Відомий режисер Андре Брассар запропонував поставити його п’єсу в Монреалі в Théâtre d’Aujourd’hui. Так сталося, що саме цей прихід Мішеля-Марка Бушара на сцену Монреаля став вирішальним для решти його кар’єри.
Він написав численні п’єси, які перекладалися та ставилися по всьому світу. Його твори виконувалися більш ніж у п’ятдесяти країнах, і нині існує близько 500 постановок приблизно двадцятьма мовами.
ДЖерела:
